Я вагаюсь між мудрістю
І пристрастю
Ти моє соковите яблуко
Що не падає мені у руки
Легко
Я нуджусь під деревом
і визираю коли ти дозрієш,
Але ж ні –
Я Лісова Мавка
І яблук тих маю вдосталь,
Та ти мій заборонений плід
І я розтоплюю лід заборон,
Забобонний ти, бо тобі
Небайдуже що скажуть люди
І ти висиш там на горі,
І на тебе полює сойка
Вона тебе з’їсть,
А краще б я
Напилася твоїх соків
Проросла корінням в землю
І розплодилася яблуками
Дивними
На весь Світ
Я з’їм тебе!